Визнання договору фінансового лізингу з ТОВ ЛК Автофінанс не дійсним (Постанова ВСУ № 6-2766цс15 )

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого	Романюка Я.М.,
Суддів:	Гуменюка В.І.,	Сеніна Ю.Л.,
	Лященко Н.П.,	Сімоненко В.М.,
	Охрімчук Л.І.,	Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (далі – ТОВ «ЛК «Автофінанс») з вимогою про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що 28 червня 2014 року вона уклала з відповідачем договір фінансового лізингу, відповідно до якого товариство зобов’язалось придбати у свою власність та передати їй у користування міні-трактор Xingtai 240.1, а позивач зобов’язалась періодично сплачувати за користування трактором лізингові платежі. ОСОБА_1 вважала, що умови договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують її права як споживача. Так, за умовами вищезазначеного договору до отримання трактора ОСОБА_1 має сплатити товариству не менше половини його вартості, зокрема, комісійну винагороду у розмірі 10 % вартості предмета лізингу, аванс у розмірі не менше 50 % вартості предмета лізингу, відшкодування вартості предмета лізингу, сплатити відсоткову ставку за користування предметом лізингу та комісію за супроводження договору. Такі умови позивач вважає несправедливими, а обов’язок сплатити 50 % вартості трактора у вигляді авансу є фактичним залученням коштів для його придбання, що потребує ліцензії як для залучення фінансових активів від фізичних осіб, яка відсутня. Також ОСОБА_1 посилалась на нікчемність спірного договору, як в силу статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач застосував нечесну підприємницьку практику, так і в силу статті 220 ЦК України, оскільки договір не було посвідчено нотаріально. У зв’язку з наведеним просила застосувати наслідки нікчемного та недійсного правочину і стягнути з ТОВ «ЛК «Автофінанс» на її користь сплачені за договором лізингу платежі в розмірі 32 396 грн.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 7 листопада 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсним укладений між сторонами договір фінансового лізингу з додатками від 28 червня 2014 року. Стягнуто з ТОВ «ЛК «Автофінанс» на користь ОСОБА_1 реєстраційний платіж у сумі 5 000 грн. та авансовий платіж у сумі 28 000 грн. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження та відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пунктів 4, 5, 7, 11, 13 частини третьої, частин п’ятої, шостої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 220, 227, 799 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом встановлено, що 28 червня 2014 року між позивачем і відповідачем було укладено договір фінансового лізингу НОМЕР_1 з додатками, за умовами якого ТОВ «ЛК «Автофінанс» зобов’язалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді міні трактора Xingtai 240.1 та передати цей трактор у користування позивача, яка у свою чергу зобов’язалась сплачувати за користування трактором періодичні лізингові платежі згідно графіку в розмірі 654 грн. 22 коп. щомісяця. Договір фінансового лізингу передбачав право ОСОБА_1 отримати трактор у власність за умови повної сплати вартості трактора та інших витрат.

Згідно пункту 1.7 договору трактор передається у користування ОСОБА_1 не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати нею на рахунок товариства авансового платежу в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, комісії за організацію і оформлення даного договору в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісії за передачу трактора в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу.

Пунктом 8.2.1 договору визначено, що перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов’язані з підготовкою та укладенням цього Договору (надалі – «Комісія за Організацію»), яка розраховується як: комісія за організацію, яка визначена у додатку № 1 до даного договору та становить 10 % від вартості предмету лізингу; б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується: авансовий платіж, який визначений у додатку № 1 до даного договору та становить 50 % вартості предмету лізингу; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов’язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений в додатку № 1 до даного договору та становить 3 % від вартості предмета лізингу. Згідно з пунктом 8.2.3 договору ОСОБА_1 зобов’язана сплачувати «другий лізинговий платіж», який складається з: відшкодування вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору.

28 червня 2014 року на виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатила товариству авансовий платіж в розмірі 28 000 грн.

2 липня 2014 року сплатила товариству комісійну плату 5 000 грн., однак відповідач відмовився передавати предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодерджувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу, комісії за організацію та оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума в розмірі 5 000 грн. є комісією за організацію та оформлення договору.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що умови пункту 1.4 оспорюваного договору (про те, що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо, а за вищенаведеними зобов’язаннями відповідає продавець) суперечить вимогам частини першої статті 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця. Окрім того в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. Також, пункт 10.11 розділу 10 договору встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов’язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Передбачені пунктами 1.7 та підпунктами а), в) пункту 8.2.1 вказаного договору зобов’язання лізингоодержувача сплатити комісію за організацію оформлення даного договору та комісію за передачу предмета лізингу, а також визначені пунктом 8.2.3 даного договору обов’язки сплатити другий лізинговий платіж, виходять за межі переліку передбачених законом платежів, а тому вказані пункти договору є недійсними, у зв’язку з чим вказані положення договору є несправедливими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що, по-перше, договір лізингу не потребує обов’язкової нотаріальної форми, по-друге, посилання позивача на те, що передбачений договором лізингу обов’язок позивача сплатити авансовий платіж в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, комісію за організацію і оформлення договору в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісію за передачу трактора в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу містить ознаки фінансової послуги, пов’язаної із залученням фінансових активів від фізичних осіб і потребує відповідної ліцензії, є безпідставними, оскільки вказані кошти є платежами за договором лізингу. По-третє, доводи про невиконання умов договору щодо передачі предмета лізингу як підставу для визнання його недійсним є необґрунтованими, оскільки законодавством не передбачено такої підстави для визнання договору недійсним, а лише може бути підставою для його розірвання, однак таких вимог позивач не заявив. Крім того, у ТОВ «ЛК «Автофінанс» не виник передбачений пунктом 1.7 договору обов’язок передати предмет лізингу ОСОБА_1, оскільки остання не сплатила комісію за передачу трактора у розмірі 3 % від його вартості, яка є обов’язковою умовою для передачі трактора протягом 120 робочих днів з моменту сплати авансового платежу.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що ТОВ «ЛК «Автофінанс» не має ліцензії на надання послуг в сфері ринків фінансових послуг відповідно до умов Закону України «Про фінансовий лізинг» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», умови договору фінансового лізингу від 4 жовтня 2014 року з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки містять обмежені права лізингоодержувача як споживача послуг.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 березня 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що договір фінансового лізингу, укладений 11 січня 2011 року між банком та ОСОБА_2 за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Оскільки на порушення вимог статті 799 ЦК України такий договір нотаріально не посвідчений, згідно зі статтею 220 ЦК України він є нікчемним.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що положення договору свідчать про те, що навіть при сплаті лізингоодержувачем лізингових платежів, що перевищують більше ніж 50 % вартості предмета лізингу, лізингодавець має право не повертати дані кошти, що фактично є компенсацією за невиконання пункту 8.15 договору. Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмета лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору, а тому вищезазначені положення договору є несправедливими умовами, а виконання зобов’язань забезпечено лише відповідальністю лізингоотримувача, оскільки умовами договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу.

Наведені приклади свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судами зазначених вище норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону – умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 28 червня 2014 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов’язків, передбачених договором та законом (пункт 8.17, розділ 10 договору), звужені обов’язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов’язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судами не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 28 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛК «Автофінанс», нотаріально посвідчено не було.

Тому суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що посилання позивача про несправедливі умови спірного договору, відсутність у відповідача відповідної ліцензії для надання фінансових послуг та відсутність нотаріального посвідчення спірного договору є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції хоча і обґрунтував рішення про часткове задоволення позову лише у зв’язку із несправедливими умовами та не взяв до уваги вищезазначені порушення щодо відсутності ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та нотаріального посвідчення спірного договору, однак суд вірно вирішив справу по суті, а з урахуванням того, що внаслідок винесення судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України власного рішення результат по суті не зміниться, тому рішення суду першої інстанції слід залишити в силі, як помилково скасоване.

Відтак, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, пунктом 2 б) частини другої статті 360-4 ЦПК України, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 16 липня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2015 року скасувати, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 7 листопада 2014 року залишити в силі.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий		Я.М. Романюк
Судді		В.І. Гуменюк Н.П. Лященко
		Л.І. Охрімчук
		Ю.Л. Сенін
		В.М. Сімоненко А.Г. Ярема

Правова позиція

у справі № 6-2766цс15

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону – умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Суддя

Верховного Суду України Я.М. Романюк

Заява про шахрайство - ТОВ "АТЛАНТ ТРАСТ ТРЕЙД" (код 39647766)

Дарницьке управління поліції ГУНП в місті Києві 
Адреса: вулиця Олександра Кошиця, 3А, Київ, 02000
Телефон:044 572 7002

Потерпілий:  __________________(адреса, поштовий індекс, інші засоби зв’язку)

ЗАЯВА (ПОВІДОМЛЕННЯ)
про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України

Я, громадянин України, ________________, 19______ року народження, повідомляю наступне: 

________ року між мною та ТОВ “Лізингова Компанія “АТЛАНТ ТРАСТ ТРЕЙД" (код 39647766) (далі — Обвинувачуваний) було укладено лізингову угоду № ______ (далі - Угода). За даною угодою Обвинувачуваний мав придбати для мене авто марки: ____________ за ___________ грн. Обвинувачуваний шляхом обману та зловживання довірою запевнив мене що після сплати авансового внеску в розмірі ______________ грн., на наступний день, я отримаю авто марки:_______________. Після сплати авансового внеску в розмірі ________ грн., бажане авто я не отримав ні на наступний день ні через місяць, більше того в угоді містилися зовсім інші цифри ніж ті, що були обумовлені раніше. В подальшому Обвинувачуваний перестав виходити на зв'язок та кошти мені повернуті не були.

Зазначеними діями Обвинувачуваний завдав мені матеріальної шкоди на суму авансового внеску в розмірі _______ грн.

На даний час мені відомо, що Обвинувачуваний має місце реєстрації 02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 17, офіс 61, окрім цього по всій території України діють представники Обвинувачуваного, які через мережу інтернет (сайт olx.ua) заманюють людей в дану злочину схему.

Впевнений, що діяння Обвинувачуваного, були умисні, мали корисливий мотив - заволодіти моїми грошима шляхом обману та зловживання моєю довірою, - такі діяння мають склад злочину, за який відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність.

 Враховуючи викладене, відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України, на основі ст., ст. 55, 56, 214 КПК України,

ПРОШУ:

- прийняти мою заяву про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України;

- внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства, з підстави вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- визнати мене,______________ потерпілим від кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- притягнути до відповідальності винних у скоєні даного злочину осіб;

- повідомити мене письмово, у встановленому законом порядку і строки, про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування.

Зі статтями 383 «Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину», 384 «Завідомо неправдиве показання» Кримінального кодексу України, ознайомлений.

Додатки: 

- Копія Лізингової угоди

- Копія квитанції про сплату авансового внеску

__________________ 2016              __________                           ____________

                                                                                              (підпис)                                           призвіще та ініціали                                                                                                                   

Заява про Шахрайство ТОВ ЛК Авто Лайф

Печерське управління поліції ГУНП в місті Києві
01010 м. Київ, вул. Московська, 30
тел. чергового (044) 280-61-18

Потерпілий:  __________________
(адреса, поштовий індекс, інші засоби зв’язку)

ЗАЯВА (ПОВІДОМЛЕННЯ)
про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України

Я, громадянин України, ________________, 19______ року народження, повідомляю наступне: 

________ року між мною та ТОВ “Лізингова Компанія “АВТО ЛАЙФ” ( код - 40352937 ) (далі — Обвинувачуваний) було укладено лізингову угоду № ______ (далі - Угода). За даною угодою Обвинувачуваний мав придбати для мене авто марки: ____________ за ___________ грн. Обвинувачуваний шляхом обману та зловживання довірою запевнив мене що після сплати авансового внеску в розмірі ______________ грн., на наступний день, я отримаю авто марки:_______________. Після сплати авансового внеску в розмірі ________ грн., бажане авто я не отримав ні на наступний день ні через місяць, більше того в угоді містилися зовсім інші цифри ніж ті, що були обумовлені раніше. В подальшому Обвинувачуваний перестав виходити на зв'язок та кошти мені повернуті не були.

Зазначеними діями Обвинувачуваний завдав мені матеріальної шкоди на суму авансового внеску в розмірі _______ грн.

На даний час мені відомо, що Обвинувачуваний має місце реєстрації 03038, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛІНІЙНА, будинок 17, офіс 107, окрім цього по всій території України діють представники Обвинувачуваного, які через мережу інтернет (сайт olx.ua) заманюють людей в дану злочину схему.

Впевнений, що діяння Обвинувачуваного, були умисні, мали корисливий мотив - заволодіти моїми грошима шляхом обману та зловживання моєю довірою, - такі діяння мають склад злочину, за який відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність.

 Враховуючи викладене, відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України, на основі ст., ст. 55, 56, 214 КПК України,

ПРОШУ:

- прийняти мою заяву про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України;

- внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства, з підстави вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- визнати мене,______________ потерпілим від кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- притягнути до відповідальності винних у скоєні даного злочину осіб;

- повідомити мене письмово, у встановленому законом порядку і строки, про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування.

Зі статтями 383 «Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину», 384 «Завідомо неправдиве показання» Кримінального кодексу України, ознайомлений.

Додатки: 

- Копія Лізингової угоди

- Копія квитанції про сплату авансового внеску

__________________ 2016              __________                           ____________

                                                                                              (підпис)                                           призвіще та ініціали                                                                                                                   

Лізингові компанії шахраї, як повернути свої кошти???

Все частіше і частіше в нашій державі з'являються нові види шахрайства, одним з них на даний момент є так звані “лізингові компанії”, які пропонують громадянам купувати транспортні засоби за нижчою ніж на ринку ціною, при цьому посилаючись на те що це або акція або тотальний розпродаж у зв'язку з закриттям фірми та інше.

В даній статті ми дамо рекомендації громадянам як не потрапити до пазурів шахраїв та вберегти свої гроші.

По- перше, найчастіше шахраї діють за вже перевіреними часом схемами. Розміщують в мережі інтернет об'яви щодо продажу або розпродажу автомобілів за цінами нижчими ніж ринкові. Після того як зацікавлена особа починає телефонувати щоб поцікавитися чи є в наявності бажаний автомобіль, представники компанії запрошують останнього до офісу щоб обрати модель автомобіля та підписати необхідні документи. Після того як особа приходить до офісу компанії їй пропонують ознайомитися з зразком лізингової угоди та узгоджують автомобіль. Після цього як усна домовленість між сторонами досягнута, особі пропонують сплатити авансовий внесок за бажаний автомобіль та надають рахунок, а представник компанії тим часом ніби то заповнить документи та буде чекати на квитанцію про оплату.

УВАГА!!! Саме з цього моменту якщо ви взяли квитанцію на оплату авансу та до цього часу угода не підписана та ваш примірник угоди з додатками ви не отримали, ви фактично “подарували” свої кошти. В результаті після того як ви сплатите квитанцію вам дадуть угоду в якій зазначено або інший автомобіль, або ж сума автомобіля буде в рази більшою. Тому раджу вам не поспішати сплачувати аванс до того як не підписана угода та не узгоджено ціна та марка автомобіля. Якщо компанія буде відмовляти в підписанні угоди до моменту сплати або умовляти вас що все добре і вам немає про що хвилюватися, будьте впевнені перед вами ШАХРАЇ.

По-друге, якщо все ж таки ви до підписання угоди сплатили авансовий внесок та підписали угоду з іншою маркою автомобіля або з більшою сумою, ніж тією яка була обумовлена раніше, не впадайте у відчай, це ще не кінець, ваші кошти можливо повернути. За для цього вам необхідно для початку скласти листа на ім'я керівника компанії та відправити рекомендованим листом з повідомленням на ту адресу яка зазначена в угоді. В листі ви маєте зазначити, що враховуючи ту обставину що в угоді зазначена інша марка автомобіля та/або ціна за автомобіль значно більша ніж ви оговорювали раніше, ви просите угоду розірвати, а ваші кошти вам повернути, не буде зайвим в даному листі зазначити ваші платіжні дані та зазначати строк на повернення коштів.

По-трете, після того як вам не повернуть ваші кошти, вам слід готувати позов до суду та в судовому порядку визнавати позов не дійсним та вимагати повернення коштів. Судова практика з даного питання є позитивною, та через те, що умови лізингових угод є не добросовісними та дискримінаційними по відношенню до громадян, такі угоди визнаються судами не дійсними. Про це свідчить практика Верховного суду України, Постанова ВСУ 6-65цс15, Постанова ВСУ 6-330цс16, Постанова ВСУ 6-1551цс16, Постанова ВСУ 6-2766цс15, Постанова ВСУ 6-3020цс15.

УВАГА!!! Після того як ви почнете судовий процес проти компанії, вам можуть телефонувати та пропонувати вирішити питання мирним шляхом (заміна автомобіля або часткове повернення сплаченої суми авансу), будьте впевнені ані заміни автомобіля, ані повернення коштів не відбудеться, це всього на всього затягування процесу.

На замітку, якщо все ж таки ви потрапили до шахраїв та прагнете повернути свої кошти через суд, вам слід звернутися до кваліфікованого спеціаліста та скласти позов до суду. Від того як буде складений позов та які будуть наведенні докази не дійсності лізингової угоди, від того буде залежати результат справи.

За допомогою юриста ви можете звернутися на пошту - law77@i.ua

Телефон - 067 663 86 20

ТОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ"

ТОВ “Лізингова компанія “Автофінанс”

ТОВ   “Євролізинг Україна“

ТОВ   “Ваш Авто”

ТОВ    “ІГК” , “ІГК+”

ТОВ   “АМГ”

ТОВ “Гранфінресурс”

ТОВ “Лексворд”

ТОВ “Ятесс”

ПП “Іетермосфін”

ТОВ “Укр Фін Стандарт”

ТОВ “ЕКОНОМ КОМФОРТ”

ТОВ “ТРАСТКАПІТАЛ”

ПП “ФІНВЕСТКОР”

ТОВ “ЛК “Вибір Комфорт”

ТОВ “ЛК”Еталон”

ТОВ “Глобал-Альянс”

ТОВ “Атлант Траст Трейд”


ТОВ “Проспера А.В”

Приватизаці кімнати в гуртожитку

 Для того щоб приватизувати кімнату в гуртожитку, необхідно:

1. Звернутися до Бюро технічної інвентаризації та замовити послугу щодо виготовлення технічного паспорта на займане житлове приміщення ( кімната, квартира).
2. Звернутися до регіонального відділення Ощадбанку та замовити довідку про невикористання приватизаційного чеку.
3. Звернутися до ЖЕКа та замовити довідку про склад сім’ї
4. Зробити копію паспорта та інд. номера
5. Якщо до того як зайняти приватизовану житлову площу особа проживала та була зареєстрована за іншими адресами, то необхідно з ЖЕКу або від відповідного органу місцевої або сільської ради витребувати довідку/довідки про те де та який проміжок часу проживала особа.
6. Звернутися до уповноваженого міською владою органа на приватизацію житлового фонду, та подати заяву на приватизацію квартири/кімнати в гуртожитку. До заяви слід додати:

• ордер на житлове приміщення або копію договору найму жилої площі
• копію технічного паспорта на квартиру/кімнату
• оригінал довідки при невикористання приватизаційного чеку
• оригінал довідки про склад сім’ї
• довідку/довідки щодо попереднього/попередні місця проживання
• заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію

Пам’ятайте за для того щоб у вас виникло право на приватизацію комунальної власності з житлового фонду, ви маєте проживати в комунальній квартирі/кімнаті протягом 5 років. При використанні приватизаційного чеку кожен громадянин має право безкоштовно приватизувати 21 кв.м. житлової площі, в тому випадку якщо квартиру/кімнату приватизує сім’я держава додатково надає ще 10 кв.м. для сім’ї. Якщо до переліку осіб які приватизують житло входять діти, за них рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Після того як Вами буде здана заява на приватизацію та зібрані всі необхідні документи розпочнеться процедура приватизація, яка може тривати вед декількох днів до декількох неділь. В результаті ви маєте отримати свідоцтво про приватизацію вашої житлової площі. Після цього вам буде необхідно звернутися до місцевого виконавчого органу (виконавчий комітет/адміністрація міської ради, міська рада, сільська рада) та зареєструвати право власності на щойно приватизоване житло.

Безоплатна передача житла здійснюється в розрахунку 21 кв. м загальної площі на кожного наймача та додатково 10 кв. м на сім'ю.

Жежель С.С.

law77@i.ua

Як скласти позов до суду? Інструкція крок за кроком

Найчастіше громадяни звертаються за захистом своїх прав до судів загальної юрисдикції з цивільними позовами (розлучення, аліменти, стягнення заборгованості та інше), тому в даній статті буде розглянуто правила подання позову за цивільним законодавством України.

По-перше, перед тим як почати готувати позов до суду, треба визначитися з підсудністю справи, тому що не рідко буває, що позивач та відповідач проживають в різних районах, містах або країнах. За для цього в нагоді стануть положення статей 107 - 117 Цивільно-процесуального кодексу України.

По-друге, перед тим як почати готувати позов до суду треба пересвідчитися чи не минув час для подачі позову до суду. Позовна давність в межах якої ви маєте право звернутися до суду розраховується у відповідності до статей 256 — 268 Цивільного кодексу України. Загальний строк позовної давності складає 3 роки, та перебіг цього строку починається з моменту порушення прав особи або з моменту, коли стало відомо про такі порушення. Наприклад, особа мала повернути борг до 01.01.2016 року, але дане зобов'язання не виконала та борг не повернула. Строк позовної давності в даному випадку розпочинається з 02.01.2016 та триває до 02.01.2019.

По-третє, після того як ви визначилися з підсудністю, слід визначити з яким позовом ви маєте намір звернутися до суду, з позовом майнового характеру або немайнового. Це питання має суттєве значення для обчислення розміру судового збору, який треба сплатити до подачі позову до суду. Наприклад, якщо ви звертаєтесь до суду з позовом про стягнення заборгованості за розпискою, то це буде позовом майнового характеру. Тоді сума судового збору буде розраховуватися у відповідності до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір”. Якщо ж ви звертаєтесь до суду з позовом, наприклад, до банку з приводу визнання недійсним пункту угоди про одностороннє підвищення процентної ставки за кредитом, то такий позов вважається позовом немайнового характеру, а, отже, судовий збір буде розраховуватися у відповідності до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір”.

По-четверте, після того як ви визначилися з судом до якого будете подавати позов до суду, з предметом позову (майновий або немайновий позов), самий час розпочати готувати сам документ. Щоб позов прийняли до суду та почали його розглядати треба чітко слідувати вимогам ст. 119 та 120 Цивільно-процесуального кодексу України. Законодавство вимагає, щоб позов містив наступне:

1. Повне найменування суду до якого він адресований. Наприклад, Дніпровський районний суд м. Києва.
2. Прізвище, ім'я, по батькові Позивача та Відповідача, їх місце проживання/перебування/місцезнаходження, поштовий індекс, номери телефонів, а якщо позов подається до суду через представника, то необхідно зазначити і його дані (ПІП, адреса, номер телефону). Наприклад:

Позивач: Іванов Іван Іванович адреса: вул. Черкаська, буд. 1, кв.1 м. Київ, 01001 засоби зв'язку: 093 111 11 11 Відповідач: Петров Петро Петрович адреса: вул. Черкаська, буд. 1, кв.2 м. Київ, 01001 засоби зв'язку: 093 222 22 22

3. Документ має містити опис обставин, у зв’язку з якими подається позов, та обґрунтування позовних вимог. 
Наприклад (коротко), «Громадянин Петров П.П. взяв у мене, Іванова І.І., в борг 1000 грн. під розписку та мав повернути кошти до 01.01.2016 року. Враховуючи ту обставину, що останній не повертає борг вже більше 5 місяців з дня настання кінцевого строку домовленості, я вимушений звернутися до суду з відповідним позовом». 
4. Якщо позов майнового характеру, то слід зазначити ціну позову (вона зазначається в «шапці» після даних Позивача, Відповідача та їх представників, а також вказується в тексті позову). 
5. Далі, слід зазначити докази якими ви будете доводити те, що ваші права було порушено. 
Наприклад, у випадку з ситуацією, що розглядалася вище, це буде копія розписки. Але за для того щоб суд не мав сумніву щодо достовірності наданого Вами доказу, Вам слід під час судового засідання надати суду для ознайомлення оригінал документу (розписки) або належним чином посвідчену копію. Посвідчувати копію може нотаріус або адвокат. 
6. Після того як ви виклали ваші обставини справи, необхідно чітко сформувати позовні вимоги, тобто те, що ви просите від суду. 
Наприклад, «Прошу стягнути з Петрова П.П. на мою користь, Іванова І.І., суму боргу в розмірі 1 000 грн. за розпискою». 
7. Після позовних вимог вам слід зробити перелік документів, на які ви посилались в позові та які ви долучаєте до нього. 
Наприклад, «Додатки: копія паспорта Іванова І.І., копія розписки, квитанція про сплату судового збору, копія позовної заяви з додатками для відповідача». 
Обов’язково зазначайте скільки аркушів містить той чи інший документ, долучений до позову. 
8. Після того як ви склали ваш позов, вам необхідно поставити свій підпис, свої ПІП та дату подачі позову до суду. Всього, за загальним правилом, ви маєте підготувати три примірники позову з додатками: для вас, для суду та для відповідача. Якщо сторін в справі більше (наприклад, треті особи, або одразу декілька відповідачів) кількість пакетів документів розраховується відповідно до кількості сторін. Подаючи позов до канцелярії суду, не забудьте забрати власну копію позову з відміткою про прийняття позову (як правило, це печатка, у вільні строки якої вписується дата прийняття, реєстраційний номер та ставиться підпис відповідальної особи, що прийняла позов). 

Якщо ви будете максимально уважними та дотримаєтесь усіх вище зазначених вимог при складанні документу, то ваш позов буде прийнято до суду та розглянуто в найкоротші строки. Якщо ситуація складна і ви не маєте точного уявлення про те, як саме обґрунтувати свої доводи або звертаєтесь до суду вперше, - ліпше скористуйтеся допомогою кваліфікованого юриста чи адвоката. Це не лише знизить ризик відмови у прийнятті вашого позову, або залишення його без розгляду, але й підвищить ваші шанси на успішний розгляд справи на вашу користь.

Жежель С.С.

law77@i.ua

матерыал взято з сайту - http://lawyer.ua/blog/sergey_zhezhel/yak-sklasti-pozov-do-sudu-nstruktsya-krok-za-krokom.html#sthash.Z4LPIj20.dpuf

Біометричний паспорт

З 12 січня поточного року в України почалась видача біометричних паспортів населенню. За для того щоб отримати біометричний паспорт в Україні, громадянин має вчинити ряд передбачених законодавством дій. Ці дії можуть виконуватись особою самостійно або через законного представника (за довіреністю). Тож, алгоритм дій такий: 
1) Звернутися до місцевого відділення Державної міграційною служби з паспортом громадянина України, ідентифікаційним номером. До пакету документів, необхідних для подання чоловікам слід додатково додати довідку з військкомату, а особам, які не досягли повноліття - свідоцтво про народження. 
2) Сплатити кошти за бланк біометричного паспорта та за послуги Державної міграційної служби. 
a) Державне мито у відповідності до пп. б, п. 6 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» – складає 170 грн. 
b) Адміністративні послуги у відповідності до п. 27, Розділу 1 Постанови КМУ «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» - складає 87 грн. 15 коп. 
c) Вартість бланка у відповідності до п. 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «Деякі питання надання підрозділами МВС та ДМС платних послуг» та ст. 15 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» - складає 238 грн. 32 коп. без електронного чипа та 304 грн. 32 коп. з електронним чипом. 
3) Заповнити заяву-анкету на виготовлення паспорта. 
4) Сфотографуватися, пройти дактилоскопію (сканують пару пальців), поставити свій електронний підпис. Зняття відбитків пальців осіб які не досягли 12 років проводиться при наявності згоди батьків або законних представників. 

Після того як вище перелічені дії будуть вчинені та всі послуги будуть сплачені, особа зможе отримати свій біометричний паспорт протягом 20 днів з моменту подачі заяви-анкети. За дострокове виготовлення паспорта протягом 7 днів стягується плата подвійного розміру Державного мита – 340 грн. та адміністративних послуг в розмірі – 174 грн. 30 коп. Вартість бланку залишається не змінною. 

Варто пам’ятати, що паспорт видається дитині строком на 4 роки, а дорослому строком на 10 років. Після цього паспорт підлягає заміні. 

Кожен громадянин має право обрати паспорт з чипом або без нього, однак варіант з чипом має набагато вищий ступінь захисту, його неможливо підробити. 
Паспорт без чипа вважається не біометричним, а звичайним, бо не містить даних про відбитки пальців тощо. 

Жежель С.С.

law77@i.ua

Матеріал взято з сайту   -    http://lawyer.ua/blog/sergey_zhezhel/bometrichniy-pasport-osoblivost-protseduri-otrimannya-algoritm-dy.html#sthash.SW1KA79X.dpuf