Заява про шахрайство - ТОВ "АТЛАНТ ТРАСТ ТРЕЙД" (код 39647766)

Дарницьке управління поліції ГУНП в місті Києві 
Адреса: вулиця Олександра Кошиця, 3А, Київ, 02000
Телефон:044 572 7002

Потерпілий:  __________________(адреса, поштовий індекс, інші засоби зв’язку)

ЗАЯВА (ПОВІДОМЛЕННЯ)
про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України

Я, громадянин України, ________________, 19______ року народження, повідомляю наступне: 

________ року між мною та ТОВ “Лізингова Компанія “АТЛАНТ ТРАСТ ТРЕЙД" (код 39647766) (далі — Обвинувачуваний) було укладено лізингову угоду № ______ (далі - Угода). За даною угодою Обвинувачуваний мав придбати для мене авто марки: ____________ за ___________ грн. Обвинувачуваний шляхом обману та зловживання довірою запевнив мене що після сплати авансового внеску в розмірі ______________ грн., на наступний день, я отримаю авто марки:_______________. Після сплати авансового внеску в розмірі ________ грн., бажане авто я не отримав ні на наступний день ні через місяць, більше того в угоді містилися зовсім інші цифри ніж ті, що були обумовлені раніше. В подальшому Обвинувачуваний перестав виходити на зв'язок та кошти мені повернуті не були.

Зазначеними діями Обвинувачуваний завдав мені матеріальної шкоди на суму авансового внеску в розмірі _______ грн.

На даний час мені відомо, що Обвинувачуваний має місце реєстрації 02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 17, офіс 61, окрім цього по всій території України діють представники Обвинувачуваного, які через мережу інтернет (сайт olx.ua) заманюють людей в дану злочину схему.

Впевнений, що діяння Обвинувачуваного, були умисні, мали корисливий мотив - заволодіти моїми грошима шляхом обману та зловживання моєю довірою, - такі діяння мають склад злочину, за який відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність.

 Враховуючи викладене, відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України, на основі ст., ст. 55, 56, 214 КПК України,

ПРОШУ:

- прийняти мою заяву про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України;

- внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства, з підстави вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- визнати мене,______________ потерпілим від кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- притягнути до відповідальності винних у скоєні даного злочину осіб;

- повідомити мене письмово, у встановленому законом порядку і строки, про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування.

Зі статтями 383 «Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину», 384 «Завідомо неправдиве показання» Кримінального кодексу України, ознайомлений.

Додатки: 

- Копія Лізингової угоди

- Копія квитанції про сплату авансового внеску

__________________ 2016              __________                           ____________

                                                                                              (підпис)                                           призвіще та ініціали                                                                                                                   

Заява про Шахрайство ТОВ ЛК Авто Лайф

Печерське управління поліції ГУНП в місті Києві
01010 м. Київ, вул. Московська, 30
тел. чергового (044) 280-61-18

Потерпілий:  __________________
(адреса, поштовий індекс, інші засоби зв’язку)

ЗАЯВА (ПОВІДОМЛЕННЯ)
про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України

Я, громадянин України, ________________, 19______ року народження, повідомляю наступне: 

________ року між мною та ТОВ “Лізингова Компанія “АВТО ЛАЙФ” ( код - 40352937 ) (далі — Обвинувачуваний) було укладено лізингову угоду № ______ (далі - Угода). За даною угодою Обвинувачуваний мав придбати для мене авто марки: ____________ за ___________ грн. Обвинувачуваний шляхом обману та зловживання довірою запевнив мене що після сплати авансового внеску в розмірі ______________ грн., на наступний день, я отримаю авто марки:_______________. Після сплати авансового внеску в розмірі ________ грн., бажане авто я не отримав ні на наступний день ні через місяць, більше того в угоді містилися зовсім інші цифри ніж ті, що були обумовлені раніше. В подальшому Обвинувачуваний перестав виходити на зв'язок та кошти мені повернуті не були.

Зазначеними діями Обвинувачуваний завдав мені матеріальної шкоди на суму авансового внеску в розмірі _______ грн.

На даний час мені відомо, що Обвинувачуваний має місце реєстрації 03038, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛІНІЙНА, будинок 17, офіс 107, окрім цього по всій території України діють представники Обвинувачуваного, які через мережу інтернет (сайт olx.ua) заманюють людей в дану злочину схему.

Впевнений, що діяння Обвинувачуваного, були умисні, мали корисливий мотив - заволодіти моїми грошима шляхом обману та зловживання моєю довірою, - такі діяння мають склад злочину, за який відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність.

 Враховуючи викладене, відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України, на основі ст., ст. 55, 56, 214 КПК України,

ПРОШУ:

- прийняти мою заяву про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України;

- внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства, з підстави вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- визнати мене,______________ потерпілим від кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України;

- притягнути до відповідальності винних у скоєні даного злочину осіб;

- повідомити мене письмово, у встановленому законом порядку і строки, про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування.

Зі статтями 383 «Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину», 384 «Завідомо неправдиве показання» Кримінального кодексу України, ознайомлений.

Додатки: 

- Копія Лізингової угоди

- Копія квитанції про сплату авансового внеску

__________________ 2016              __________                           ____________

                                                                                              (підпис)                                           призвіще та ініціали                                                                                                                   

Лізингові компанії шахраї, як повернути свої кошти???

Все частіше і частіше в нашій державі з'являються нові види шахрайства, одним з них на даний момент є так звані “лізингові компанії”, які пропонують громадянам купувати транспортні засоби за нижчою ніж на ринку ціною, при цьому посилаючись на те що це або акція або тотальний розпродаж у зв'язку з закриттям фірми та інше.

В даній статті ми дамо рекомендації громадянам як не потрапити до пазурів шахраїв та вберегти свої гроші.

По- перше, найчастіше шахраї діють за вже перевіреними часом схемами. Розміщують в мережі інтернет об'яви щодо продажу або розпродажу автомобілів за цінами нижчими ніж ринкові. Після того як зацікавлена особа починає телефонувати щоб поцікавитися чи є в наявності бажаний автомобіль, представники компанії запрошують останнього до офісу щоб обрати модель автомобіля та підписати необхідні документи. Після того як особа приходить до офісу компанії їй пропонують ознайомитися з зразком лізингової угоди та узгоджують автомобіль. Після цього як усна домовленість між сторонами досягнута, особі пропонують сплатити авансовий внесок за бажаний автомобіль та надають рахунок, а представник компанії тим часом ніби то заповнить документи та буде чекати на квитанцію про оплату.

УВАГА!!! Саме з цього моменту якщо ви взяли квитанцію на оплату авансу та до цього часу угода не підписана та ваш примірник угоди з додатками ви не отримали, ви фактично “подарували” свої кошти. В результаті після того як ви сплатите квитанцію вам дадуть угоду в якій зазначено або інший автомобіль, або ж сума автомобіля буде в рази більшою. Тому раджу вам не поспішати сплачувати аванс до того як не підписана угода та не узгоджено ціна та марка автомобіля. Якщо компанія буде відмовляти в підписанні угоди до моменту сплати або умовляти вас що все добре і вам немає про що хвилюватися, будьте впевнені перед вами ШАХРАЇ.

По-друге, якщо все ж таки ви до підписання угоди сплатили авансовий внесок та підписали угоду з іншою маркою автомобіля або з більшою сумою, ніж тією яка була обумовлена раніше, не впадайте у відчай, це ще не кінець, ваші кошти можливо повернути. За для цього вам необхідно для початку скласти листа на ім'я керівника компанії та відправити рекомендованим листом з повідомленням на ту адресу яка зазначена в угоді. В листі ви маєте зазначити, що враховуючи ту обставину що в угоді зазначена інша марка автомобіля та/або ціна за автомобіль значно більша ніж ви оговорювали раніше, ви просите угоду розірвати, а ваші кошти вам повернути, не буде зайвим в даному листі зазначити ваші платіжні дані та зазначати строк на повернення коштів.

По-трете, після того як вам не повернуть ваші кошти, вам слід готувати позов до суду та в судовому порядку визнавати позов не дійсним та вимагати повернення коштів. Судова практика з даного питання є позитивною, та через те, що умови лізингових угод є не добросовісними та дискримінаційними по відношенню до громадян, такі угоди визнаються судами не дійсними. Про це свідчить практика Верховного суду України, Постанова ВСУ 6-65цс15, Постанова ВСУ 6-330цс16, Постанова ВСУ 6-1551цс16, Постанова ВСУ 6-2766цс15, Постанова ВСУ 6-3020цс15.

УВАГА!!! Після того як ви почнете судовий процес проти компанії, вам можуть телефонувати та пропонувати вирішити питання мирним шляхом (заміна автомобіля або часткове повернення сплаченої суми авансу), будьте впевнені ані заміни автомобіля, ані повернення коштів не відбудеться, це всього на всього затягування процесу.

На замітку, якщо все ж таки ви потрапили до шахраїв та прагнете повернути свої кошти через суд, вам слід звернутися до кваліфікованого спеціаліста та скласти позов до суду. Від того як буде складений позов та які будуть наведенні докази не дійсності лізингової угоди, від того буде залежати результат справи.

За допомогою юриста ви можете звернутися на пошту - law77@i.ua

Телефон - 067 663 86 20

ТОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ"

ТОВ “Лізингова компанія “Автофінанс”

ТОВ   “Євролізинг Україна“

ТОВ   “Ваш Авто”

ТОВ    “ІГК” , “ІГК+”

ТОВ   “АМГ”

ТОВ “Гранфінресурс”

ТОВ “Лексворд”

ТОВ “Ятесс”

ПП “Іетермосфін”

ТОВ “Укр Фін Стандарт”

ТОВ “ЕКОНОМ КОМФОРТ”

ТОВ “ТРАСТКАПІТАЛ”

ПП “ФІНВЕСТКОР”

ТОВ “ЛК “Вибір Комфорт”

ТОВ “ЛК”Еталон”

ТОВ “Глобал-Альянс”

ТОВ “Атлант Траст Трейд”


ТОВ “Проспера А.В”

Приватизаці кімнати в гуртожитку

 Для того щоб приватизувати кімнату в гуртожитку, необхідно:

1. Звернутися до Бюро технічної інвентаризації та замовити послугу щодо виготовлення технічного паспорта на займане житлове приміщення ( кімната, квартира).
2. Звернутися до регіонального відділення Ощадбанку та замовити довідку про невикористання приватизаційного чеку.
3. Звернутися до ЖЕКа та замовити довідку про склад сім’ї
4. Зробити копію паспорта та інд. номера
5. Якщо до того як зайняти приватизовану житлову площу особа проживала та була зареєстрована за іншими адресами, то необхідно з ЖЕКу або від відповідного органу місцевої або сільської ради витребувати довідку/довідки про те де та який проміжок часу проживала особа.
6. Звернутися до уповноваженого міською владою органа на приватизацію житлового фонду, та подати заяву на приватизацію квартири/кімнати в гуртожитку. До заяви слід додати:

• ордер на житлове приміщення або копію договору найму жилої площі
• копію технічного паспорта на квартиру/кімнату
• оригінал довідки при невикористання приватизаційного чеку
• оригінал довідки про склад сім’ї
• довідку/довідки щодо попереднього/попередні місця проживання
• заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію

Пам’ятайте за для того щоб у вас виникло право на приватизацію комунальної власності з житлового фонду, ви маєте проживати в комунальній квартирі/кімнаті протягом 5 років. При використанні приватизаційного чеку кожен громадянин має право безкоштовно приватизувати 21 кв.м. житлової площі, в тому випадку якщо квартиру/кімнату приватизує сім’я держава додатково надає ще 10 кв.м. для сім’ї. Якщо до переліку осіб які приватизують житло входять діти, за них рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Після того як Вами буде здана заява на приватизацію та зібрані всі необхідні документи розпочнеться процедура приватизація, яка може тривати вед декількох днів до декількох неділь. В результаті ви маєте отримати свідоцтво про приватизацію вашої житлової площі. Після цього вам буде необхідно звернутися до місцевого виконавчого органу (виконавчий комітет/адміністрація міської ради, міська рада, сільська рада) та зареєструвати право власності на щойно приватизоване житло.

Безоплатна передача житла здійснюється в розрахунку 21 кв. м загальної площі на кожного наймача та додатково 10 кв. м на сім'ю.

Жежель С.С.

law77@i.ua

Як скласти позов до суду? Інструкція крок за кроком

Найчастіше громадяни звертаються за захистом своїх прав до судів загальної юрисдикції з цивільними позовами (розлучення, аліменти, стягнення заборгованості та інше), тому в даній статті буде розглянуто правила подання позову за цивільним законодавством України.

По-перше, перед тим як почати готувати позов до суду, треба визначитися з підсудністю справи, тому що не рідко буває, що позивач та відповідач проживають в різних районах, містах або країнах. За для цього в нагоді стануть положення статей 107 - 117 Цивільно-процесуального кодексу України.

По-друге, перед тим як почати готувати позов до суду треба пересвідчитися чи не минув час для подачі позову до суду. Позовна давність в межах якої ви маєте право звернутися до суду розраховується у відповідності до статей 256 — 268 Цивільного кодексу України. Загальний строк позовної давності складає 3 роки, та перебіг цього строку починається з моменту порушення прав особи або з моменту, коли стало відомо про такі порушення. Наприклад, особа мала повернути борг до 01.01.2016 року, але дане зобов'язання не виконала та борг не повернула. Строк позовної давності в даному випадку розпочинається з 02.01.2016 та триває до 02.01.2019.

По-третє, після того як ви визначилися з підсудністю, слід визначити з яким позовом ви маєте намір звернутися до суду, з позовом майнового характеру або немайнового. Це питання має суттєве значення для обчислення розміру судового збору, який треба сплатити до подачі позову до суду. Наприклад, якщо ви звертаєтесь до суду з позовом про стягнення заборгованості за розпискою, то це буде позовом майнового характеру. Тоді сума судового збору буде розраховуватися у відповідності до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір”. Якщо ж ви звертаєтесь до суду з позовом, наприклад, до банку з приводу визнання недійсним пункту угоди про одностороннє підвищення процентної ставки за кредитом, то такий позов вважається позовом немайнового характеру, а, отже, судовий збір буде розраховуватися у відповідності до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір”.

По-четверте, після того як ви визначилися з судом до якого будете подавати позов до суду, з предметом позову (майновий або немайновий позов), самий час розпочати готувати сам документ. Щоб позов прийняли до суду та почали його розглядати треба чітко слідувати вимогам ст. 119 та 120 Цивільно-процесуального кодексу України. Законодавство вимагає, щоб позов містив наступне:

1. Повне найменування суду до якого він адресований. Наприклад, Дніпровський районний суд м. Києва.
2. Прізвище, ім'я, по батькові Позивача та Відповідача, їх місце проживання/перебування/місцезнаходження, поштовий індекс, номери телефонів, а якщо позов подається до суду через представника, то необхідно зазначити і його дані (ПІП, адреса, номер телефону). Наприклад:

Позивач: Іванов Іван Іванович адреса: вул. Черкаська, буд. 1, кв.1 м. Київ, 01001 засоби зв'язку: 093 111 11 11 Відповідач: Петров Петро Петрович адреса: вул. Черкаська, буд. 1, кв.2 м. Київ, 01001 засоби зв'язку: 093 222 22 22

3. Документ має містити опис обставин, у зв’язку з якими подається позов, та обґрунтування позовних вимог. 
Наприклад (коротко), «Громадянин Петров П.П. взяв у мене, Іванова І.І., в борг 1000 грн. під розписку та мав повернути кошти до 01.01.2016 року. Враховуючи ту обставину, що останній не повертає борг вже більше 5 місяців з дня настання кінцевого строку домовленості, я вимушений звернутися до суду з відповідним позовом». 
4. Якщо позов майнового характеру, то слід зазначити ціну позову (вона зазначається в «шапці» після даних Позивача, Відповідача та їх представників, а також вказується в тексті позову). 
5. Далі, слід зазначити докази якими ви будете доводити те, що ваші права було порушено. 
Наприклад, у випадку з ситуацією, що розглядалася вище, це буде копія розписки. Але за для того щоб суд не мав сумніву щодо достовірності наданого Вами доказу, Вам слід під час судового засідання надати суду для ознайомлення оригінал документу (розписки) або належним чином посвідчену копію. Посвідчувати копію може нотаріус або адвокат. 
6. Після того як ви виклали ваші обставини справи, необхідно чітко сформувати позовні вимоги, тобто те, що ви просите від суду. 
Наприклад, «Прошу стягнути з Петрова П.П. на мою користь, Іванова І.І., суму боргу в розмірі 1 000 грн. за розпискою». 
7. Після позовних вимог вам слід зробити перелік документів, на які ви посилались в позові та які ви долучаєте до нього. 
Наприклад, «Додатки: копія паспорта Іванова І.І., копія розписки, квитанція про сплату судового збору, копія позовної заяви з додатками для відповідача». 
Обов’язково зазначайте скільки аркушів містить той чи інший документ, долучений до позову. 
8. Після того як ви склали ваш позов, вам необхідно поставити свій підпис, свої ПІП та дату подачі позову до суду. Всього, за загальним правилом, ви маєте підготувати три примірники позову з додатками: для вас, для суду та для відповідача. Якщо сторін в справі більше (наприклад, треті особи, або одразу декілька відповідачів) кількість пакетів документів розраховується відповідно до кількості сторін. Подаючи позов до канцелярії суду, не забудьте забрати власну копію позову з відміткою про прийняття позову (як правило, це печатка, у вільні строки якої вписується дата прийняття, реєстраційний номер та ставиться підпис відповідальної особи, що прийняла позов). 

Якщо ви будете максимально уважними та дотримаєтесь усіх вище зазначених вимог при складанні документу, то ваш позов буде прийнято до суду та розглянуто в найкоротші строки. Якщо ситуація складна і ви не маєте точного уявлення про те, як саме обґрунтувати свої доводи або звертаєтесь до суду вперше, - ліпше скористуйтеся допомогою кваліфікованого юриста чи адвоката. Це не лише знизить ризик відмови у прийнятті вашого позову, або залишення його без розгляду, але й підвищить ваші шанси на успішний розгляд справи на вашу користь.

Жежель С.С.

law77@i.ua

матерыал взято з сайту - http://lawyer.ua/blog/sergey_zhezhel/yak-sklasti-pozov-do-sudu-nstruktsya-krok-za-krokom.html#sthash.Z4LPIj20.dpuf

Біометричний паспорт

З 12 січня поточного року в України почалась видача біометричних паспортів населенню. За для того щоб отримати біометричний паспорт в Україні, громадянин має вчинити ряд передбачених законодавством дій. Ці дії можуть виконуватись особою самостійно або через законного представника (за довіреністю). Тож, алгоритм дій такий: 
1) Звернутися до місцевого відділення Державної міграційною служби з паспортом громадянина України, ідентифікаційним номером. До пакету документів, необхідних для подання чоловікам слід додатково додати довідку з військкомату, а особам, які не досягли повноліття - свідоцтво про народження. 
2) Сплатити кошти за бланк біометричного паспорта та за послуги Державної міграційної служби. 
a) Державне мито у відповідності до пп. б, п. 6 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» – складає 170 грн. 
b) Адміністративні послуги у відповідності до п. 27, Розділу 1 Постанови КМУ «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» - складає 87 грн. 15 коп. 
c) Вартість бланка у відповідності до п. 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «Деякі питання надання підрозділами МВС та ДМС платних послуг» та ст. 15 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» - складає 238 грн. 32 коп. без електронного чипа та 304 грн. 32 коп. з електронним чипом. 
3) Заповнити заяву-анкету на виготовлення паспорта. 
4) Сфотографуватися, пройти дактилоскопію (сканують пару пальців), поставити свій електронний підпис. Зняття відбитків пальців осіб які не досягли 12 років проводиться при наявності згоди батьків або законних представників. 

Після того як вище перелічені дії будуть вчинені та всі послуги будуть сплачені, особа зможе отримати свій біометричний паспорт протягом 20 днів з моменту подачі заяви-анкети. За дострокове виготовлення паспорта протягом 7 днів стягується плата подвійного розміру Державного мита – 340 грн. та адміністративних послуг в розмірі – 174 грн. 30 коп. Вартість бланку залишається не змінною. 

Варто пам’ятати, що паспорт видається дитині строком на 4 роки, а дорослому строком на 10 років. Після цього паспорт підлягає заміні. 

Кожен громадянин має право обрати паспорт з чипом або без нього, однак варіант з чипом має набагато вищий ступінь захисту, його неможливо підробити. 
Паспорт без чипа вважається не біометричним, а звичайним, бо не містить даних про відбитки пальців тощо. 

Жежель С.С.

law77@i.ua

Матеріал взято з сайту   -    http://lawyer.ua/blog/sergey_zhezhel/bometrichniy-pasport-osoblivost-protseduri-otrimannya-algoritm-dy.html#sthash.SW1KA79X.dpuf

Іпотечне житло та діти. ( Постанова ВСУ 6-161цс14)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого		Яреми А.Г.,
суддів:	Гуменюка В.І.,		Лященко Н.П.,	Охрімчук Л.І.,
	Сеніна Ю.Л.,		Сімоненко В.М.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – орган опіки та піклування Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційного банку “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 березня 2008 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 100 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,56 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 31 березня 2018 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 3 квітня 2008 року ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно з

умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на 15 квітня 2013 року утворилась заборгованість перед банком у розмірі 351 904 грн 70 коп., позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та /або проживають у будинку, що є предметом договору іпотеки, та зняти цих осіб з реєстраційного обліку.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 січня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк” відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ “ПриватБанк” на вищенаведені судові рішення на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України.

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ КБ “ПриватБанк” просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року, а справу передати на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 18 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III “Про охорону дитинства” (далі – Закон “Про охорону дитинства”) та статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року №2623-IV “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” (далі – Закон “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”).

На підтвердження своїх доводів ПАТ КБ “ПриватБанк” наводить рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року, від 10 жовтня 2012 року та від 18 грудня 2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2014 року поновлено строк на подання заяви про перегляд ухвали цього суду від 5 березня 2014 року, справу допущено до провадження у Верховному Суді України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ “ПриватБанк”, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої

визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 31 березня 2008 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_2 укладено кредитний договір на 100 000 грн. 3 квітня 2008 року ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку належний йому на праві приватної власності житловий будинок загальною площею S_1, житловою площею S_2 та земельну ділянку, що знаходиться у його користування, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконувала, у результаті чого виникла заборгованість в сумі 351 904 грн 70 коп.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох неповнолітніх дітей, які з 2002 року проживали і продовжують проживати в будинку, переданому в іпотеку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що недотримання сторонами під час укладення іпотечного договору вимог законодавства щодо погодження у встановленому законом порядку з органом опіки та піклування передачі в іпотеку будинку, право користування яким на час укладення договору іпотеки мали діти, має наслідком нікчемність даного правочину.

Разом із тим у наданих для порівняння рішеннях колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовів про визнання договорів іпотеки недійсними, виходив із того, що на момент укладення оспорюваних договорів діти не проживали у житловому приміщенні, переданому в іпотеку, їх вселення мало місце після укладення договорів іпотеки без згоди іпотекодержателя, а тому встановлені факти не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним у зв’язку з невиконанням вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 360⁵ ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились.

Керуючись статтею 360³ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий		А.Г. Ярема
Судді:		В.І. Гуменюк
		Н.П. Лященко
		Л.І. Охрімчук
		Ю.Л. Сенін
		В.М. Сімоненко

Позовна давність по кредитам (Постанова ВСУ 6-16цс15)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого	Яреми А.Г.,
суддів:	Григор’євої Л.І.,	Охрімчук Л.І.,
	Гуменюка В.І.,	Сеніна Ю.Л.,
	Лященко Н.П.,	Сімоненко В.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулось до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 14 вересня 2006 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 389 грн 40 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом на строк 24 місяці.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на 14 жовтня 2013 року в нього перед банком утворилась заборгованість у розмірі 31 223 грн 08 коп., що складається з: 2 389 грн 40 коп. заборгованості за кредитом, 10 062 грн 68 коп. заборгованості за процентами, 16 808 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 500 грн штрафу (фіксована частина), 1 463 грн штрафу (процентна складова), яку ПАТ КБ “ПриватБанк” просило стягнути на його користь із відповідача, а також 312 грн 23 коп. судового збору.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 28 листопада 2013 року позов ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 28 січня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення пені, штрафу змінено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” пеню в розмірі 4 290 грн 86 коп., штраф (5% від суми заборгованості) у розмірі 862 грн 16 коп., судовий збір у розмірі 181 грн 05 коп.; в іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року й прийняття нового судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме частини першої статті 259 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року (№ 6-38753св13) та від 18 грудня 2013 року (№ 6-40942св13) у справах за позовами ПАТ КБ “ПриватБанк” про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, у справі № 6-38753св13 суд касаційної інстанції залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову без змін виходячи з того, що хоча в заяві позичальника (відповідач у справі) на отримання кредиту зазначено, що він ознайомлений і згодний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, в яких, зокрема, строк позовної давності встановлений тривалістю в п’ять років, однак указані Умови не містять підпису відповідача. Будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме із цими Умовами ознайомлений відповідач, підписуючи заяву позичальника, у матеріалах справи немає, тому застосуванню підлягає положення статті 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю в три роки. Так, у ПАТ КБ “ПриватБанк” виникло право вимагати повернення кредиту 20 червня 2008 року, проте банк звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише у квітні 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд до цього суду, суд касаційної інстанції у справі № 6-40942св13, крім іншого, зазначив, що в кредитному договорі, який оформлений заявкою, указано, що позичальник (відповідач у справі) ознайомився та згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), в яких, зокрема, строк позовної давності встановлений тривалістю в п’ять років. Однак такі Умови не містять підпису позичальника (відповідача у справі), а в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, і вони діяли в момент підписання заяви.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і виходив із того, що в заяві позичальника на отримання кредиту від 14 вересня 2006 року, яка завізована підписом відповідача, зазначено, що він ознайомлений і згодний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, а також погодився з тим, що заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між ним і банком кредитний договір. Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) позовна давність до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки – пені, штрафів за договором установлена сторонами тривалістю в п’ять років, що відповідає положенню частини першої статті 259 ЦК України. Посилання відповідача на те, що при підписанні заяви позичальника він не підписував будь-яких Умов і не був ознайомлений з ними, не заслуговують на увагу та можуть бути підставою для визнання договору недійсним як оспорюваного правочину в разі звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме частини першої статті 259 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами у справі, яка переглядається, установлено, що 14 вересня 2006 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_1 укладено договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 кредитно-заставний договір.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 389 грн 40 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом на строк 24 місяці.

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки – пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п’ять років.

ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в нього перед ПАТ КБ “ПриватБанк” виникла заборгованість.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ять років, не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника від 14 вересня 2006 року, містить розбіжності.

Крім того, у заяві позичальника від 14 вересня 2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв’язку із цим доводи ОСОБА_1 про неознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт) не можна визнати необґрунтованими, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 14 вересня 2006 року.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року (№ 6-38753св13) та від 18 грудня 2013 року (№ 6-40942св13), які надані як приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права в подібних правовідносинах.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не могла бути перешкодою для неврахування інтересів відповідача при вирішенні цього спору.

Ураховуючи наведене, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що ухвала суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконною.

За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 360-4 ЦПК України ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою та другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:

А.Г. Ярема Л.І. Григор’єва В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко

Правова позиція у справі №6-16цс15

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже у цій справі зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності.

Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв’язку із цим доводи позичальника про неознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.